1. Література кожного народу - це найкраще дзеркало його життя... (Іван Франко)
2. Бог не належить до жодної конфесії (Андрій Коваль)
3. Моя душа - моя країна... (Олександр Олесь)
4. Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість... (Володимир Винниченко, Момент)
5. Все будувалося на цьому світі на зраді і підкупі – людство даремно паплюжило Іуду, воно робило це лише для того, щоб самому виглядати трохи чистішим... (Ростислав Самбук, Мафія-89)
6. Суцільне блядство. Він хотів сказати гадство, але язик не дав збрехати... (Володимир Діброва, Збіговиська)
7. Перш ніж збивати кокоси, подумай про свою голову... (Володимир Малик, Чорний екватор)
8. Всі ми атеїсти щодо чужих богів... (Володимир Голобородько, Тези і антитези)
9. Страшні не королі. Страшні їхні блазні... (Євген Дудар)
10. В одній культурі хтось вважається святим за те, за що в іншій його би знищили в найганебніший спосіб... (Ірена Карпа, Фройд би плакав)
11. Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
І раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Ліна Костенко, Сад нетанучих скульптур)
12. Рожевий сніг, пожежа сонця рання
На шибці світиться німій... (Василь Барка, Сніг)
13. Стартувальник страшенно переживав, що не він зруйнував мазепинський собор, і виміщав свою злість на дерев’яних церковцях у західних областях, наказуючи трощити їх цілими десятками... (Павло Загребельний, Гола душа)
14. А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути... (Ольга Кобилянська)
15. Я не змогла б глянути на себе в дзеркало, якби писала іншою мовою, ніж українською... (Емма Андрієвська, з інтерв’ю)
16. Прогаяли великі дні
Скалічені й маленькі люди,
Заслинили в ганьбу і бруд
Велику віру — й на руїнах
Отарою мандрує люд,
Що мав зродити Україну...(Євген Маланюк, Посланіє)
17. Молодість прекрасна ще й тим, що невідоме майбутнє зрівнює тебе з усіма — з Ганнібалом і Ньютоном, Періклом і Вольтером, Гагаріним і Хейєрдалом... (Юрій Мушкетик, Позиція)
18. Хіба вгадаєш на сході сонця, що з тобою буде під смеркання? (Марія Матіос, Нація)
19. Як може бути єдність на такій Голгофі? (Ліна Костенко, Записки самашедщого)
20. Іван Франко здав країну в іншому вигляді, ніж прийняв... На вході у нього були русини з дуже малим прошарком інтелігенції, а на виході – уже січові стрільці... (Оксана Забужко, з інтерв’ю)
21. Якщо нам узагалі дані якісь можливості опору – то один з них – мандрувати... (Юрій Андрухович, Таємниця)
22. Московська школа на нашій Україні багато одрізнила лучних людей од свого народу, од свого плем’я, од сім’ї, од батька й матері. А знов народ дуже одрізнив сам себе од панів, од вчених українців і косим оком поглядає на їх. Між ними викопана велика безодня. І потрібно великої-великої праці не одного генія, щоб засипати ту провалину... (Іван Нечуй-Левицький)
23. Поділ на класи був, є й буде доти, доки існуватимуть люди на землі. Поділ на класи – це поділ на розумних і дурних, на сильних і кволих, на роботящих і ледарів... (Володимир Винниченко, Нова заповідь)
24. Архітектура - теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази... (Микола Гоголь)
25. Гроза пройшла... зітхнули трави,
Квітки головки підняли,
І сонце тепле і ласкаве,
Спинило погляд на землі... (Олександр Олесь)
26. Хто в труні, а хто на поминках – це, власне, тільки деталь... (Мирослав Дочинець, Лис у винограднику)
27. Мене любов ненависти навчила... (Леся Українка)
28. Я пам’ятаю вечір темний
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни... (Яків Щоголів, Пляц)
29. Можна ламати комедію перед людьми, але не перед Богом... (Валерій Герасимчук, П’єси про великих)
30. Попередня доба ще відносно довго продержить нас у своїй владі. Звичайний закон інерції... (Юрій Косач, Еней та життя інших)
31. Коли люди чогось не знають, вони плещуть усякі дурниці. Цим вони винагороджують себе за свою обмеженість і нездогадливість... (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи)
32. Дурень шукає видного місця, а розумного і в кутку видно... (Григорій Сковорода, байка 17)
33. Ви читали в газеті, як шляхтич з патріотизму жертвує землю під ще один концтабір... під нову Березу Картузьку... (Ірина Вільде, Сестри Річинські)
34. Радянські книжки - це жандарми в палітурках (Іван Кошелівець, Сучасна література в УРСР)
35. Гончар, Збанацький, опанувавши Спілкою письменників, усіма силами боронили дух сталінізму в літературі, оскільки в цьому бачили виправдання свого минулого... (Іван Кошелівець, Сучасна література в УРСР)
36. Ненавиджу війну і вбивство, бо я член партії соняшного світла... (Василь Барка, Білий світ)
37. Тонка незрима ниточка тепла.
Єдине слово мовлено: "Світає"
Тепер - удвох серед добра і зла,
Перед людьми, літами і світами... (Галина Калюжна, Забута ікона)
38. Навіщо я? Куди моя дорога? (Іван Драч, Ніж у сонці)
39. Мала смердюча калабаня,
де ще баби коноплі мочать,
де ані смерку, ні світання
при березі чорти хихочуть
ми бовтаємося в тій калюжі
дрібні герої істеричні
довкола земляки байдужі
на нас пускають книпи звичні
на нас і ряска й баговиння
і вибарбані в тому бруді
ростем у віковій огуді... (Василь Стус)
40. В його душі відбувався Страшний Суд. Він бачив увесь той довгий шлях, яким проходять живі, гарні, веселі, бурхливі жінки й чоловіки і, дійшовши ось до цього місця, таємничо зникають у землю, розчиняються в космосі, в Божих просторах, де нема ні кінця, ні краю. Господи, дай збагнути твою незбагнену велич! (Улас Самчук, Чого не гоїть вогонь)
41. Критика - є вивершуючим елементом інтелектуального усвідомлення того, що попервах стихійно народжується в поезії і прозі... (Іван Кошелівець, Сучасна література в УРСР)
42. У тиші над удками
Своє життя непроданим донести... (Максим Рильський)
43. Краса іде, гаптує злотом
Ясні глибокі небеса, -
А ми затоптуєм болотом
Все те, що в нас самих - краса... (Максим Рильський)
44. Є різні способи кохання: можна кохати лише себе, можна кохати своє кохання до жінки і можна, нарешті, кохати не себе й не своє кохання, а лише ту, яку кохаєш... (Віктор Домонтовитч, Доктор Серафікус)
45. Сьогодні, коли я вже виріс із своїх юнацьких фантазій і мрій, я знаю, що соціалізм буде лише друга після християнства світова ілюзія... (Микола Куліш, Маклена Граса)
46. Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить... (Микола Куліш, Патетична соната)
47. Коли жінка починає нехтувати своїми друзями: це значить, що вона на комусь зупинила око... (Юрій Яновський, Майстер корабля)
48. Це така непробивна містечковість, що хочеться вити... (Юрій Андрухович, Таємниця)
49. Для нас цілими столітями дорога до зради пахла коритом, мундиром, золотом, а дорога вірності - кров’ю... (Євген Сверстюк, На дев’яте березня)
50. Коли часом у важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива... (Іван Франко, Із днів журби)
51. Революція - це смерть вікової культури, час, коли тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ, злітає з людських душ, як потеруха... (Василь Стус, Феномен доби)
52. За стіною пливло життя, тут, в цій хатині, притулилися спогади... (Людмила Черняхівська-Старицька, Діамантовий перстень)
53. Люди не змінюються, Ольго Іванівно. Вони лише іноді замазують гримом свою справжню суть. Якщо стається якийсь струс, грим злітає, і люди стають самими собою... (Володимир Винниченко, Поклади золота)
54. Твоє маленьке партизанське військо не окуповує жодної нової території, але воно існує для того, щоб не допустити окупантів на вашу рідну землю. Бо вона дійсно ваша... (Тарас Прохасько, FM Галичина)
55. Доходимо логічного висновку: єдиним формулюванням національної ідеї є національна культура. Національну ідею не можна написати у вигляді гасла. Її треба відчути. Будь-яка нація має національну ідею. І Кучма бреше, що національна ідея не працює - ще й як працює. Щодня та щохвилини... (Брати Капранови)
56. Я просто переконав сам себе, що здатен упоратися із власним життям, що не чесно перекладати на когось відповідальність за свої помилки. В який момент я таки зіскочив. І ось тоді зрозумів, що насправді нічого не змінилося, що життя - це виснажлива, Гєра, щоденна боротьба зі своїми залежностями... (Сергій Жадан, Ворошиловград)
57. Собаці благородство не поможе... (Павло Тичина, Похорон друга)
58. Люби Україну до глибини своєї кишені... (Євген Чикаленко)
59. Життя якесь таке,
Що ми вже всі тоговці,
Життя якесь таке -
Лише порізи.
Шви.
Та я палю свічки
В малесенькій церковці
І думаю про тих,
Що є і відійшли... (Марія Матіос)
60. Мимоволі дивуєшся: невже совєтській розвідці не вдається викрасти секрети виготовлення дефіцитних товарів? (Олесь Шпилька, І сміх, і горе за синім морем)
61. Виховання - це не вказівки і не правила. Це вміння захопити дитину життям... (Оксана Стебельська)
62. Замість жити - всі переживали, замість діяти - плакалися на нестачу енергії і крали її один в одного... (Володимир Діброва, Збіговиська)
63. Сім’ю не можна зруйнувати збоку. Вона завжди розпадається зсередини... (Володимир Винниченко, Записки Кирпатого Мефістофеля)
64. Наш добрий друже, що з тобою?
Так швидко вже й життя рубіж! (Павло Тичина, Срібної ночі)
65. Більшість запитань задають для годиться. А котрі серйозні, то на них немає відповіді...(Мирослав Дочинець, Лис у винограднику)
66. Сміх є дзеркало душі... (Володимир Винниченко, Записки Кирпатого Мефістофеля)
67. Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш (Тарас Шевченко)
68. У вбого трохи є, в жебрака - нічого,
Понад міру - в багача, А досить - ні в кого... (Іван Величковський)
69. Добре міркувати про чесноту - ще не означає бути доброчесним... (Костянтин Ушинський)
70. Вона любить не власне Памву, а естетику типу... (Тарас Прохасько, Інші дні Анни)
71. Сама природа дбає за то, аби між людьми не було рівності... (Іван Франко)
72. Що більше помилок робить людина – то тяжчий хрест... (Ірен Роздобудьмо, Ґудзик)
73. Коли бракує овочів, вегетаріанці звіріють... (Володимир Голобородько, Тези і антитези)
74. Він мріяв про те, щоб бажання, викликане вродою жінки, було інтелектуалізоване, перетворене на естетичну цінність, піднесене на рівень такого розумового почуття, як і почуття від поезії, музики й малярства... (Віктор Домонтович, Доктор Серафікус)
75. Зима... і пролісок блакитний!
Навколо ще лежать сніги,
А він всміхається, привітний,
А він вже скинув ланцюги... (Олександр Олесь)
76. Республіка? Це тільки скалічені форми монархії. Один принцип панував, панує і пануватиме над людством: маса і вождь... (Володимир Винниченко, Нова заповідь)
77. Я хотів би вмерти після того, як напишу одну книжку про український народ. Коли я оглядаю межі сієї книги, сусідні, так би мовити, її держави, я бачу Дон Кіхота, Кола Брюньйона, Тіля Уленшпігеля, Муллу Насреддіна, Швейка. Я думаю про це вже років п’ять, шукаючи форми. Я хочу так її написати, щоб вона стала настільною книгою і приносила втіху, відпочинок, добру пораду і розуміння життя... (Олександр Довженко, з щоденника)
78. Колись у сонячному квітні
я скину тіло, мов лахміття,
і голубом майну.
Тоді шукай мене в Єгипті
у п’ятому тисячолітті -
життя змарнуй.
Уранці в променях навскісних
дивися пильно в очі сфінксу -
і я тобі моргну... (Раїса Харитонова, Чорна перлина)
79. Я вранці голос горлиці люблю
Скрипучі гальма першого трамваю... (Ліна Костенко)
80. В Україні щороку зявляються нові автори, та все написане зникає, як вода у Сахарі... (Володимир Данилеко, Лісоруб у пустелі)
81. Подобається бути партизаном. Справжня свобода не тоді, коли вона є, а тоді коли її дуже хочеш... (Юрій Андрухович, Таємниця)
82. Ти, може, думаєш завше одягати наших людей у драні свитки і вишивані сорочки? Страждання, злидні, соловейко й постіні мандри зі своєї землі - на землі інші, у каторгу, в ярмо, в перевертні? Ти думаєш, що ми не можемо підняти якір свого корабля і поставити паруси? Що ми не сильні духом і ділами для того, щоб заспівати веселої пісні про далекі краї, про блакитні високості неба, про бадьорі химери оновленого духу? (Юрій Яновський, Майстер корабля)
83. Страждання не удосконалюють людину, як говорить християнська релігія, а роблять її злою, егоїстичною і немилосердною... (Михайло Рудницький, Непередбачені зустрічі)
84. Мегаполіси без тверді - наша спільна домовина... (Іван Козаченко, Відеохронопис)
85. Рушай вперед. І добротою хворий,
Розтань росою димною між трав... (Василь Стус)
86. Якщо політична культура не в змозі підтримати демократичну систему, то перспективи успіху такої системи малі... (Богдан Цимбалістий, Політична культура українців)
87. Тихо з вікон світло ллється,
Ще рясніш сніги метуть... (Олександр Олесь)
88. Земля кругла, може, побачимося... (Мирослав Дочинець, Лис у винограднику)
89. Не додавай знесиленим журби,
Не добивай зневір’ям підупалих... (Павло Грабовський)
90. То не любов, що присяги боїться (Леся Українка)
91. Яка ж пора прийде, коли любити... коли пора любити промине... (Іван Козаченко, Відеохронопис)
92. Всі проповіді, що вистрибували з голови людей, а не з нутра життя, тільки шкодили людям... (Володимир Винниченко, Великий молох)
93. Перед війною вступила я в учительський інститут. Нас там заставили вивчати вірш Тичини "Партія веде"... Боже, боже, думала я собі, як же ж він міг оце так писати, коли нас живцем закопували в землю? Невже в його чорній партійній душі не ворухнулося й крихти сумління? А головне, що ж за диявол водив його рукою в отой страшний год, коли пів-України пішло в могилу? (Леонід Кононович, Тема для медитації)
94. Забути ідеали своїх батьків - це перекрити дорогу до себе рідним дітям... (Ірина Вільде)
Зібрав Олег Крук
