На хвилях біблійного моря

Юлія КОСИНСЬКА, Олег КРУК
Київ – Шарм-ель-Шейх - Єрусалим – Мертве море

Наш автобус зупиняється майже на самісінькому березі моря в курорті Ейнбокік. Туристи “вимітаються” з салону миттєво. Адже нас чесно попередили: маємо півтори години, аби познайомитися з дивом природи, вартим того, щоб посісти чільне місце у щоденнику вражень. Ми приїхали на Мертве море по обіді, відпочивальників біля води було небагато, у розпал української зими у маленькому ізраїльському містечку ледь “дотягало” до плюс двадцяти двох. Проте вода виявилася теплою. І солоною – як ропа. Власне, про це попереджають всі довідники, енциклопедії, статті, розповіді знавців.

ТУРИСТИ-ПОПЛАВКИ

Купатися в Мертвому морі слід дуже обережно. І дбати насамперед, аби “розсіл” не потрапив на обличчя, особливо – в очі. Інакше – біда. У цьому морі неможливо плавати, сила тяжіння виштовхує “п’яту точку” догори. Веселий атракціон! Головне – призвичаїтися, лягти на спину і мріяти собі спокійненько, лежачи на поверхні. Доки внутрішній голос не підкаже: пора на берег. І відразу – під душ, змивати цілющу сіль, яка може неабияк допекти, коли трохи зазіваєшся. Зловживати гостинністю Мертвого моря не можна.
Гід сказав, що найоптимальніше – три заходи у воду тривалістю до 15 хвилин кожен. У перерві можна релаксувати на березі, намастивши тіло цілющою гряззю з моря, яку тут... продають у спеціальному магазині. Звісно, грязі можна й накопати самим, але ж до родовища ще треба дістатися, а це в іншому місці, та й ліміт часу диктує свій ритм. Дехто з колег ходить берегом, ніби негр після п’яти бокалів пива: чорний, веселий і розслаблений. Дехто просто блаженно розлігся на піску. Адже щоб сісти на пластмасовому стільчику, треба заплатити охоронцю 5 доларів. Дорогувато – як для однієї години на березі “цілющої ропи”.
Власне, невідомо, чому його називають морем. Мертвим – зрозуміло з якої причини: солі тут в десять разів більше, ніж в океані – до 340 грамів в літрі. Тут немає риби, не ростуть водорості, і не плавають качки. Якщо якась рибка з річки Йордан випадково сюди потрапить – загине за кілька хвилин. А ось щодо “моря”... Розміри його дещо скромні – сімдесят шість кілометрів в довжину, сімнадцять – у ширину. Габарити не такі вже й вражаючі. Озеро – та й годі. Але однак – диво природи! З цим важко не погодитися.
Чому ж воно таке солоне, подумаєте ви. Ми теж хотіли це збагнути. Гід розповів, що причина надмірної солоності Мертвого моря в тому, що Йордан і ще кілька невеличких річок і струмків упродовж віків несуть свою воду у це озеро, яке немає стоку. Там вода частково випаровується, а солі накопичуються. “Така велетенська сільниця”, – сміється наш провідник по Ізраїлю. Ми приїхали до цієї країни на день з єгипетського курортного містечка Шарм-ель-Шейха. І після екскурсії священним містом Єрусалимом зазирнули на берег озера-моря, аби полежати на його поверхні. З книгою, газетою чи журналом. Море підтримує вас в цьому – і в прямому, і переносному сенсі. Не дає навіть намочити газету. Вражаючий ефект! Густий розсіл не дасть потонути. Але майте на увазі – звичне купання в цьому морі неможливе. Ні пірнути, ні попливти. Тільки лежати або сидіти – у крайньому разі. Хто про це не знав, з несподіванки починає панікувати. І тоді з берега доноситься приємний голос охоронця-наглядача: “Бабуню! Лягай на спину! Хутчіш. Спокійно, бабуню...”. Тобто, не махай руками, інакше бризками заллєш очі. “Бабунями” у нашій групі ніхто не хотів бути. Тому швидко освоїли основні нехитрі правила поведінки на Мертвому морі.
За нагоди сюди, звісно, краще приїжджати на кілька тижнів. Хоча це не кожному по кишені. Але лікувальний ефект того вартує. Цілюща ропа допомагає при захворюванні шкіри та багатьох інших недугах.

БІДОЛАШНА ДРУЖИНА ЛОТА...

Між іншим, узбережжя Мертвого моря – найнижче місце на суші на планеті і лежить на чотириста метрів нижче рівня світового океану. Коли ми спускалися в автобусі, то виразно відчули різкий перепад висоти – вуха закладало як при знижені літака. “У минулі геологічні епохи рівень води у Мертвому морі був набагато вищий, про це свідчать морські відкладення, які знайшли на схилах впадини Ель-Гор, – розповідає гід. – Але в міру того, як клімат ставав дедалі теплішим, випарування посилилось, води в Мертвому морі ставало все менше, а концентрація солі зростала. Додають солей і гарячі мінеральні джерела, які б’ють на південному березі Мертвого моря”.
Сьогодні поверхня суперсолоного озера навіть зовні не нагадує водну. “Вам не здається, що вода тут як олія?” – запитує наша знайома Олена. “Так, – відказуємо ми, перегортаючи сторінки газети. – Мабуть, час виходити і змивати цю “олію”.
Нові групи туристів прибувають на берег. Деякі відразу йдуть “дегустувати” море, а хтось пристав на пропозицію зазирнути в косметичний магазин. Прямо тут, не відходячи “від каси”, продають живильні креми, маски для обличчя, шампуні, зроблені на основі солей і грязі з моря. Лікувальні властивості цієї незвичайної водойми відомі давно. Ще біблійний цар Ірод Великий лікувався ваннами із води Мертвого моря. Тепер лікувальні процедури тут – звичний бізнес, і ціла мережа готелів на узбережжі приймає спраглих з усього світу, надаючи їм можливість лікуватися у комфортних умовах.
Річка Йордан, нагадує гід, в якій Іоанн Предтеча хрестив Ісуса, впадає в Мертве море з півночі, тому вода в тій частині більш прісна – “лише” 240 грамів солі в літрі. Що далі на південь, то вода солоніша, а в найбільш південній точці “розсіл” пересихає, утворюючи своєрідні “соляні стовпи”. Іноді вони набувають дивовижних форм. Один з них, що своїми обрисами нагадує жіночу фігуру в плащі, пов’язаний з біблійною легендою. Його називають “дружина Лота”.
“Ви, напевне, пригадуєте, що, збираючись покарати Содом і Гоморру за розбещення, Бог попередив про це праведника Лота, – розповідає гід. – І той пішов з дружиною із міста напередодні його зруйнування. Але дружина праведника, порушивши заборону Господа, озирнулася, ідучи, на рідні стіни і перетворилася на соляний стовп”.
“Жорстоко”, – думаємо ми, обсихаючи на березі. У нас залишається ще “по одному заходу” у воду. Лементу побільшало. Нові “бабуні” проходять курс плавання у Мертвому морі. Словом, наглядачам є робота. Одна молода росіянка забризкала очі водою. Рятувальники влаштували дівчині негайне промивання прісною. Такою водою можна пропекти роговицю ока.

ЛОВИСЬ, РИБКА!

Про біблійні часи на березі Мертвого моря нагадують багато предметів. Скажімо, руїни неприступної фортеці Менада, яку на високій скелі західного берега збудував ще Ірод Великий, і священний Йордан, і древнє місто Хеврон, і таємничі печери Кумрана, де знайшли унікальні рукописні згортки, яким дві тисячі літ... Вони донесли до нас відомості про події, пов’язані з початком християнства.
Багато на узбережжі моря і дивовижних пам’ятників природи. Самі береги цієї водойми, що зовсім не мають рослинності, незвичайні на вигляд: гори західного берега – жовтувато-білі, на сході ж вони рожеві. Серед маленьких річок, які впадають в море, одна неймовірна: в ній тече гаряча вода! Протікаючи глибоким каньйоном серед Сірійської пустелі, річка ця утворює неподалік гирла майже стометровий східчастий водоспад. Вода, нагріта до сорока двох градусів, прісна, і завдяки цьому в каньйоні виникла невеличка оаза. Острівець життя в пустелі особливо ефектний завдяки контрасту між зеленими розлогими пальмами і кущами та голими рожевими скелями пустельного каньйону.
Шкода, ми не мали багато часу, аби побачити це диво. Довелося вірити гіду на слово. Як і про пустелю Негев, яка підходить до Мертвого моря з південного заходу. “Вона відома, – каже Яків, – насамперед завдяки Національному парку Тімна, де розташовані знамениті Соломонові Стовпи. В мальовничій ущелині вітер і дощі, які тут випадають зрідка (взимку), створили цілу групу химерних і високих – до 50 метрів – вапнякових скель. А поруч – древні копальні, де ще за царя Соломона добували мідну руду”.
Ще одна “родзинка” Негева – оаза Ейн-Авдат в самому центрі пустелі. Вона відома своїми озерами, печерами і каньйонами, але насамперед – грандіозним водоспадом, який утворюється тільки на короткий час в період паводку. Ми обіцяємо собі, що обов’язково приїдемо в цей період, аби впритул побачити природній водограй. А тим часом розповідь гіда перериває дівчина-менеджер, яка пропонує зайти подивитися косметику. Ми ж робимо останній заплив перед тим, як збиратися в дорогу.
Вже в автобусі Яків “доукомплектовує” наше знайомство з Мертвим морем. Він каже, що тваринний і рослинний світ біля моря небагатий – що й зрозуміло. Та й війни і переселення народів за понад три тисячі років не збагатили і без того скупу флору і фауну Сірійської пустелі і Негева.
Тут давно вже немає левів, з якими, траплялося, боровся біблійний богатир Самсон, зникли ведмеді, які ще в ХІХ столітті бентежили жителів Юдеї, майже не залишилося леопардів і диких віслюків-онагрів. Щоправда, ще можна зустріти гепардів, гієн і шакалів. На щастя, ми з ними тут розминулися...
З рослинністю – гірше. Ліси, які колись вкривали схили гір, звернені до Середземного моря, почали вирубати ще фінікійці. Потім “естафету” підхопили юдеї, римляни, візантійці, турки: ліс потрібен був для кораблів, для житла. Люди самі створили тут пустелю... Тепер здійснюють спроби виправити скоєне колись пращурами зло. В Ізраїлі активно насаджують ліси. Але, вочевидь, мають минути століття, перш ніж можна буде відновити колишні насадження.
Між іншим, саме Мертве море не на всі сто відсотків – позбавлена життя водойма. В його солоній воді примудряються виживати деякі види бактерій, завдяки яким, до речі, вода і набуває цілющих властивостей. Останнім часом вчені активно шукають породи риб, які могли б існувати в такій непридатній для життя “ропі”. І вже довели, що маленька барабулька, яка живе у Чорному морі, витримує перебування в воді Мертвого моря. Отож, можливо, незабаром і на березі Мертвого моря з’являться рибалки з вудками?