У гості до тролів  

Мій троль, залишений в Осло...

Берген - столиця дощів...

ЮЛІЯ КОСИНСЬКА, ОЛЕГ КРУК

Київ—Осло—Берген—Согнефіорд—Ліллехаммер

У Норвегії газони ростуть на дахах, усі ходять на лижах, а цілюща вода тече навіть з-під крана.

Вона простягла візитку «Дуже приємно, Норвегія!» У стандартній презентаційній картці не забула згадати, що вона — «вершина Європи», що третина її території — за Полярним колом, третина вкрита гірською тундрою, а на півдні влітку подекуди дозріває виноград. Батьківщина композитора Гріга і художника Мунка, письменників Ібсена та Гамсуна, країна тролів, саг, вікінгів, стрімких водоспадів, сотень озер, льодовиків і фіордів.

СКАНДИНАВСЬКА КАЗКА

Хочете відразу прихилити до себе мовчазного і самозаглибленого норвежця, який прямує назустріч у полоні власної меланхолії? Просто скажіть йому, що Норвегія — найбільше диво, яке вам колинебудь доводилося бачити. Тим паче що вам не доведеться лицемірити: туристи закохуються в цю країну з півподиху. А випадковий перехожий, почувши таке одкровення, тієї ж миті стане вашим другом. І розповідатиме вам про свій красивий і багатий край до третіх півнів. Для фінальної точки розмови, аби вразити співрозмовника в самісіньке серце, прибережіть такий образний прийом: якщо Норвегію повернути навколо осі в найбільш південній точці — її північний край дістане Риму. Цей жарт тут залюбки повторюють навіть школярі молодших класів, але ви — іноземець! Звідки ж вам знати?

Норвежцям справді є чим пишатися. Ця країна може похвалитися найвищим у Європі рівнем життя. Після того як у Північному морі натрапили на нафту, Норвегія стрімко розбагатіла. І відразу ж заснувала Фонд розвитку майбутніх поколінь. Він постійно поповнюється коштами від експлуатації газових і нафтових свердловин. Середня зарплата норвежця 4500 євро, робочий день триває щонайдовше до 16ї години, плюс дбайливе соціальне забезпечення. Щоправда, літо тут коротке, а сонце «прохане», зате зима м’яка — завдяки Гольфстриму. Ця океанська течія за одну хвилину приносить таку кількість тепла, яку отримують, спаливши 100 000 тонн нафти. Річки в Норвегії не течуть — вони стрімко біжать, забезпечуючи країну електроенергією.

Ви знаєте, що таке концентрація щастя? Це коли всі проблеми раптом капітулюють перед небаченою красою природи. Коли дорогою до Бріксдальського льодовика знаходиш у горах запізнілу малину, п’єш із цілющого джерела і пам’ятаєш, що попереду — ще п’ять днів «такого раю». Так, Бог створював Норвегію з любов’ю. І аби переконатися в Божій щедрості на власні очі, туристи з усього світу їдуть до цієї північної країни. І насамперед — побачити фіорди. Унікальне явище природи, океан, що «забрів» далеко між скель, «проломився» крізь гранітні породи — вузька артерія прозорої, як небо, води, в яку з гірських вершин зриваються стрімкі водоспади і поволі скапують сльози льодовика. Фіорди величні й мальовничі, ними плавають кораблі й тюлені — останні, аби потішити туристів, смішно струшують краплі з голови і задоволено повертаються на глибину, а ви вже розбирайтесь самі: сон це чи реальність».

НАЙКРАЩИЙ СУСІД — ЯКОГО НЕ ВИДНО

Норвежці вірять у казки. Особливо про тролів. Класик норвезької літератури Бйорнстьєрне Бйорнсон казав, що «тролі в інших північних країнах, крім Норвегії, не приживаються». Норвежці навіть виробили спеціальні правила: як поводитись, якщо раптом на горі чи в лісі тобі трапився троль. Одне з правил особливо цікаве: «Не називай тролю свого імені». А як його дотримуватись, коли в Норвегії тролі — на кожному кроці? Як уникнути знайомства, коли казкові істоти «влізли» у назви машин і містечок, цукерок і напоїв, зайняли оборону на вході до крамниць і ресторанів? І як справжні патріоти окупували прилавки сувенірних магазинів, допомагаючи Норвегії заробляти гроші.

Кажуть, що найчастіше тролі прибувають у гості на лижах. Мабуть, це чистісінька правда, адже на лижах тут ходять усі. І не тільки на дозвіллі, а й на побачення, до школи, на пошту, на виклик до хворого. Щойно дитина зіп’ялася на ноги, вона вчиться давати раду з лижним кріпленням і палицями. В транспорті і громадських місцях є спеціальні відсіки для лиж.

Переважну частину країни вкривають гори. Можливо, для когось це стало б справжньою катастрофою, але не для жителів Норвегії. Вони виявили наполегливість і показали, хто в горах господар — прорубали тунелі, зробивши важкодоступні райони країни досяжними для всіх. Скажімо, між Осло і Бергеном (200 км) — 178 тунелів. Норвежці люблять природу і усамітнення. «Найкращий сусід — той, якого не видно», — кажуть вони. У кожного є власний маленький будиночок (хютте) у горах або на березі фіорду, куди можна втекти за кожної слушної нагоди. У хютте зазвичай не передбачено гарячої води і опалення, але поруч річка, в якій можна упіймати форель, і тиша. На дахах цих будиночків норвежці розбивають газони і сіють траву, а біля кожного хютте є флагшток, на який господар урочисто підіймає національний прапор. Місцеві жителі обожнюють природу і бережно ставляться до її надбань. І вона щедро віддячує навзаєм, створюючи всі умови для довголіття. Навіть зпід крана в квартирах норвежців тече чиста джерельна вода.

Жителі цієї країни вважають себе єдиними нащадками вікінгів і скептично реагують, коли інші скандинави «родичаються» до їхніх предків. Хоча самі ж потерпають від власної відособленості. Ми не про ЄС, до якого Норвегія, на відміну від сусідів, не приєдналася до цього часу. А про велику кількість одинаків, яким важко знайти собі подружню пару. 529 самогубств на рік — для 4,5 мільйонного населення цифра тривожна.

Емігрант із СНД вивів свою формулу норвезької «ідентичності»: «Ви майже норвежець, якщо як мінімум півгодини можете підтримувати розмову про нюанси лижного спорту. Якщо пригальмовуєте, аби не забризкати перехожих, і сміливо п’єте з будьякої калюжі. Ви свій у Норвегії, якщо загубили мобілку, і вам її не шкода... Якщо ви загубили мобілку, а вам її повернули... Якщо вам повернули ваш телефон, а ви цьому не здивувались... Якщо серед десяти ваших знайомих дівчат восьмеро — блондинки, а вас це вже не вражає...»

«НОВІ НОРВЕЖЦІ»

Осло — тихе і затишне місто. Головною вулицею Карла Юхана снують туристи, натикаючись на компанії веселих студентів, які сидять на асфальті. Норвежці — дуже красиві: високі блакитноокі блондини. Поруч із ними вихідці з африканських та азійських країн створюють дивний контраст і певний дискомфорт. Послабивши свого часу еміграційне законодавство і пустивши в країну біженців, Норвегія наштовхнулася на низку проблем. «Нові норвежці» не поспішають інтегруватися в суспільство і шукати роботу, живуть за рахунок соціальної допомоги, а сплачувати «всі рахунки» доводиться нащадкам вікінгів.

Уночі Осло перетворюється на «норвезький Париж»: вулицями ходити страшнувато. «Хочу твої гроші», — процідив крізь зуби африканець, схожий на Кінг Конга. «Спробуй!» — відповів наш гід. «Ну окей», — несподівано передумав «привітний норвежець» і понуро почвалав далі.

Узагалі ж вони не переймаються дрібницями. І хоча фінанси дозволяють розкошувати, житла норвежців найчастіше нагадують обійстя спартанців. З меблів — тільки найнеобхідніше, одяг — зручний і невибагливий. Зате багато мандрують. Їх недаремно називають нацією мандрівників — приклади Нансена, Амундсена і Хейєрдала надихають земляків відкривати цей дивовижний світ.

Нащадки вікінгів палять переважно самокрутки. Навіть на дипломатичних прийомах чи в дорогих ресторанах спритно ладнають сигаретки. З ранку до вечора бадьорять себе чорною кавою без цукру і молока, а на вечірках сміливо запивають горілку пивом... І щиро дивуються при цьому, чому іноземці не поспішають скласти їм компанію.

«СКУШТУЙТЕ «МОБІ ДІКА»

Містечко Берген називають столицею дощів. Нам пощастило застати сонячну погідність, хоча зазвичай тут дощить 260 днів на рік. А ще у Бергені дуже багато риби. На спеціальному ринку прилавки вгинаються від щедрих дарів моря. Привітні продавці припрошують скуштувати все, розумні туристи не ловлять гав. І на останньому рундуку вже стають фахівцями.

— А що це за чорне м’ясо? — запитуємо усміхнену дівчину.

— Кит! Спробуйте!

— Кит? — перепитуємо для певності.

— Авжеж. Мобі Дік!

— Ви таки його спіймали? — «прозріваємо» ми.

— Ні, це його син, — сміється норвежка.

А хтось казав, що в норвежців проблеми з почуттям гумору. Не вірте. І вже цілком серйозно вони готують оселедець у варенні чи просто солодкому соусі. Смак оригінальний — доки не звикнеш. Як і до норвезького хліба (флатбрьо), що нагадує сухий картон. Що ж вдієш — хліб, як і м’ясо, в Норвегію імпортують, тому коштують ці продукти дорого.

Але Берген знаменитий не тільки рибою і дощами. Його можна назвати культурною столицею Норвегії. Тут Генрік Ібсен створив свої безсмертні п’єси, а Едвард Гріг — найкращі композиції. Приваблює купецький квартал дерев’яних будиночків Брюгген, яким опікується ЮНЕСКО.

Норвегія дуже делікатно захоплює твою душу. Закохуєшся — і не помічаєш.

Україна молода, 23 листопада 2007

Используются технологии uCoz