Ќа перехрест≥ континенту

ёл≥¤  ќ—»Ќ—№ ј, ќлег  –”  ( ињв Ч Ѕрюссель)

Ѕельг≥¤ невеличка: близько 230 к≥лометр≥в з≥ сходу на зах≥д ≥ близько 150 к≥лометр≥в з п≥вноч≥ на п≥вдень. ¬сього 30 тис¤ч квадратних к≥лометр≥в. “рохи б≥льша за нашу  ињвську область, ≥ трохи менша за ќдеську.
як жартують сам≥ бельг≥йц≥, вони на дорогах обмежили швидк≥сть до 120 к≥лометр≥в на годину спец≥ально дл¤ того, аби автотуристи могли (хоча б мигцем) пом≥тити њхню крањну, а не проскочити через нењ, гадаючи, що все ще њдуть територ≥Їю Ќ≥меччини, де на автобанах можна рухатис¤ з будь-¤кою швидк≥стю.
ћи не посп≥шали, точн≥ше, не посп≥шав наш автобус, з в≥кна ¤кого Ѕельг≥¤ проходила перед нами ¤скравою чергою середньов≥чних м≥стечок з будинками ≥ замками п≥д черепичними дахами, затишних с≥л серед догл¤нутих пол≥в (дв≥ третини крањни займають пол¤ ≥ пасовиська), невеличких гањв.

” ™вропу Ч через паркан

ќск≥льки наша поњздка була ц≥лком приватною ≥н≥ц≥ативою, то розраховувати на допомогу екскурсовода не доводилос¤. ќднак огл¤дати Ѕрюссель, де ми зупинилис¤, без Ђзвукового супроводуї здавалос¤ не зовс≥м доречним. ƒопом≥г номер телефону, ¤кий ми захопили з  иЇва.  оротка розмова ≥ через п≥вгодини знайомимос¤ з колегою. —ерг≥й ¬оропаЇв Ч украњнський журнал≥ст, ¤кий уже р≥к працюЇ в Ѕрюссел≥ кореспондентом ≥нформац≥йного агентства ”Ќ≤јЌ, знаЇ м≥сто ¤к своњ пТ¤ть пальц≥в ≥ погодивс¤ провести нас його найц≥кав≥шими м≥сц¤ми.
Ђ—тарий Ѕрюссель маЇ форму серц¤, Ч в≥дкрив нам першу таЇмницю —ерг≥й. Ч јби об≥йти його, не потр≥бно багато часу. «найомство вам, ¤к ≥ вс≥м туристам св≥ту, потр≥бно починати з √ран ѕл¤с Ч головноњ площ≥ крањни. ѓњ також називають найкрасив≥шою площею ™вропиї. ’оча, чесно кажучи, вона не така велика, ¤к про нењ пишуть в пут≥вниках ≥ в≥дгуках. ѕросто затишний квадрат. ўоправда, арх≥тектура буд≥вель XV- XVII стол≥ть дуже вишукана ≥ стильна. ћ≥ську ратушу оздоблено камТ¤ною р≥зьбою ≥ прикрашено височенною вежею. Ќапроти колишн≥й  орол≥вський палац, нин≥ там розм≥стивс¤ мун≥ципальний музей.
ѕлоща переповнена туристами. Ѕагато з них товпл¤тьс¤ б≥л¤ Ѕудинку з лебед¤ми, в ¤кому розм≥стилас¤ кавТ¤рн¤. як дехто твердить, у н≥й любили зупин¤тис¤  арл ћаркс ≥ ‘р≥др≥х ≈нгельс. ѕодейкують, саме тут вони написали св≥й Ђћан≥фест комун≥стичноњ парт≥њї.
«а ратушею, в невеликому провулку п≥дходимо до символу Ѕрюссел¤ Ч бронзового хлопчика (ћанекен ѕ≥с), ¤кий п≥с¤Ї. ÷е памТ¤тник малюку, ¤кий, за переказом, у такий нехитрий спос≥б вр¤тував п≥д час облоги Ѕрюссель в≥д пожеж≥. ∆ител≥ м≥ста завжди вд¤гають його у р≥зний од¤г. ¬ гардероб≥ Ч понад 2000 нар¤д≥в. “ого дн¤ хлопчик був у б≥л≥й кофтин≥, що символ≥зуЇ захист ж≥нок в≥д насилл¤. Ђ”крањнц≥ Ѕельг≥њ теж не забувають про хлопчика: на ƒень незалежност≥ ”крањни вд¤гають його в украњнську вишиванкуї, Ч вносить —ерг≥й у свою розпов≥дь украњнський штрих.
ѕовз памТ¤тник бельг≥йському королю Ћеопольду виходимо до  орол≥вського палацу. ” певн≥ дн≥ туди можна потрапити на екскурс≥ю. ѕот≥м заходимо до католицького собору —в¤тоњ  атерини. ” ньому впадаЇ в око куточок –умунськоњ православноњ церкви, прикрашений ≥конами. Ђяк бачите, р≥вень цив≥л≥зованост≥ тут д≥йшов того р≥вн¤, що католики без проблем надають своЇ прим≥щенн¤ православним, причому ем≥грантам. ”крањн≥ з њњ немислимою рел≥г≥йною колотнечею до таких Ђстандарт≥вї ще далекої, Ч резюмуЇ —ерг≥й.
¬≥домий парк Ђћ≥н≥-™вропаї Ч в ≥ншому к≥нц≥ м≥ста. ƒо нього њдемо в метро. ÷≥каво, що в брюссельському метро не маЇ турн≥кет≥в. Ќеобх≥дно самому компостувати квиток. јле сам компостер на вход≥ знайти непросто. ÷е така соб≥ неприм≥тна будочка п≥д ст≥ною. ¬иходимо на станц≥њ ≈йзель. ѕоруч стад≥он, де 1985 року п≥д час ф≥налу  убка чемп≥он≥в з футболу в≥дбулас¤ сутичка м≥ж англ≥йськими й ≥тал≥йськими вбол≥вальниками. ¬ результат≥ обвалилас¤ ст≥на, ¤ка поховала п≥д собою 39 людей.
Ђћ≥н≥-™вропаї розташована в Ѕру-парку. ѕоруч знаменитий јтом≥ум Ч стометрова стальна конструкц≥¤, що символ≥зуЇ п≥знанн¤ людиною будову атому. ѕопри прохолодну погоду людей у парку багато, зокрема школ¤р≥в, ¤к≥, не в≥дход¤чи далеко в≥д дому, Ђзнайомл¤тьс¤ з ™вропоюї. ” парку 300 моделей найв≥дом≥ших символ≥в р≥зних крањн, виконаних у масштаб≥ 1/25. ƒл¤ нових член≥в ™вропейського —оюзу залишен≥ спец≥альн≥ м≥сц¤.  виток до Ђћ≥н≥-™вропиї коштуЇ 13,5 Ївро. Ќа виход≥ з парку чуЇмо украњнську мову.  ≥лька чолов≥к, вочевидь, зароб≥тчан розм≥рковують, чи платити так дорого. Ђћоже, спробувати перел≥зти?ї Ч пропонуЇ хтось з них. ѕаркан навколо Ђћ≥н≥-™вропиї обнесено вгор≥ колючим дротом. “ому, мабуть, нашим земл¤кам не поталанить Ђпотрапити у ™вропу через парканї.

™диний бельг≥Їць Ч король

« в≥кон будинк≥в звисають бельг≥йськ≥ прапори. Ђ“аким чином, Ч по¤снюЇ —ерг≥й, Ч брюссельц≥ висловлюютьс¤ за Їдн≥сть Ѕельг≥њ. ” крањн≥ чергова пол≥тична криза, ¤ка триваЇ б≥льше, н≥ж п≥вроку. ¬аллонц≥ ≥ фламандц≥ не можуть сформувати сп≥льний дл¤ вс≥Їњ крањни ур¤д. ћушу сказати, що за зовн≥ блискучим ≥ спок≥йним фасадом, ¤кий бачать туристи, в ц≥й крањн≥ триваЇ неперервна в≥йна м≥ж двома громадами. „асто можна почути, що частини крањни повТ¤зан≥ лише корол≥вською с≥мТЇю, Ђчервоними ди¤воламиї (нац≥ональна зб≥рною з футболу) та ... любовТю до пива. ј Їдиним бельг≥йцем називають корол¤ї.
—ерг≥й досконально вивчив ≥стор≥ю под≥лу крањни на мовн≥ громади. 1830 року, коли Ѕельг≥¤ проголосила незалежн≥сть в≥д Ќ≥дерланд≥в, головними лозунгами стали боротьба проти економ≥чних ≥ рел≥г≥йних утиск≥в. “од≥ фактично католицький п≥вдень (Ѕельг≥¤) в≥дд≥ливс¤ в≥д протестантськоњ п≥вноч≥ (Ќ≥дерланд≥в). ќднак наприк≥нц≥ ’≤’ стол≥тт¤, коли значно зросла осв≥чен≥сть населенн¤, Ђви¤вилос¤ї, що в крањн≥ живуть два народи: валлони ≥ фламандц≥, ¤к≥ послуговуютьс¤ французькою ≥ фламандською мовами. ¬решт≥ д≥йшло до серйозного конфл≥кту Ч фламандц≥ вимагали визнати њхню мову також державною. ≤ вже 1898 року було ухвалено закон, ¤ким п≥дтверджено принцип Ђдвомовност≥ї, п≥сл¤ чого тексти закон≥в, надписи на поштових ≥ гербових марках, грошових банкнотах ≥ монетах зТ¤вл¤лис¤ двома мовами. ќднак лише у 1930 роц≥ фламандською мовою почалос¤ викладанн¤ у вищому навчальному заклад≥ Ч ун≥верситет≥ √ента.
ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни колон≥альн≥ системи ≥мпер≥ал≥стичних держав рушилис¤ ¤к картков≥ будинки. Ќа карт≥ св≥ту ≥з Ђсировинних придатк≥вї одна за одною зТ¤вл¤лис¤ нов≥ незалежн≥ держави. Ѕельг≥¤ теж мала колон≥альний Ђгр≥шокї у вигл¤д≥  онго та ≥нших Ђклаптик≥вї у центральн≥й јфриц≥, ¤к≥ територ≥ально в дес¤тки раз≥в переважали метропол≥ю. ¬трата  онго Ч важливого джерела поповненн¤ державного бюджету Ч загрожувала крањн≥ непередбаченими насл≥дками. ќднак бельг≥йський ур¤д, побоюючись повторенн¤ французького досв≥ду з јлжиром, у 1960 роц≥ надав  онго незалежн≥сть.
≈коном≥чна криза, що виникла п≥сл¤ втрати колон≥й, у Ѕельг≥њ вилилас¤ у посиленн¤ протир≥ч м≥ж фламандц¤ми та валлонами. ƒинам≥чна ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ перетворила ‘ландр≥ю на процв≥таючий рег≥он, тод≥ ¤к ¬аллон≥¤ (до того найбагатша частина крањни) переживала економ≥чний спад. «акони 1962Ч1963 рок≥в встановили точну л≥нгв≥стичну межу, однак ворожнеча м≥ж громадами не припинилас¤, а набрала нових форм. Ѕули створен≥ окђрем≥ фламандськ≥ та валлонськ≥ м≥н≥стерства осв≥ти, культури й економ≥чного розвитку. ¬ 1971 роц≥ зм≥ни до  онституц≥њ дали п≥дгрунт¤ дл¤ введенн¤ рег≥онального самоуправл≥нн¤ у вир≥шенн≥ б≥льшост≥ економ≥чних ≥ культурних питань. 1980 року ухвалено закон про автоном≥ю ‘ландр≥њ ≥ ¬аллон≥њ. ѕ≥зн≥ше такого ж статусу набули столиц¤ крањни Ѕрюссель ≥ маленький н≥мецькомовний район на сход≥ крањни.
ѕроте й це не принесло миру.  ожен рег≥он прагне ще б≥льшоњ автоном≥њ, веде напружену боротьбу на захист власних економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних ≥нтерес≥в, звинувачуючи при цьому центральний ур¤д у б≥льш прихильному ставленн≥ до Ђсуперник≥вї, а ≥нш≥ рег≥они Ч у колон≥ал≥зм≥, л≥нощах та ≥нших гр≥хах.
Ђћи Їдина крањна, ¤ка ставить соб≥ запитанн¤, а чи ≥снуЇ вона?ї Ч говорить бельг≥йський поет ƒан≥ель де Ѕрюкер. ЂЌемаЇ бельг≥йц≥в, Ї т≥льки валлонц≥ ≥ фламандц≥ї, Ч кажуть ≥нш≥. —правд≥, ≥ тих, й ≥нших хвилюЇ не дол¤ Ѕельг≥њ загалом, а дол¤ ‘ландр≥њ чи ¬аллон≥њ. ѕол≥тичн≥ пристраст≥ ≥нод≥ так розпалюютьс¤, що майбутнЇ крањни, ¤к одного ц≥лого, вигл¤даЇ дуже непевно.

600 хрещеник≥в монарха

ѕол≥тичн≥ батал≥њ пустили непри¤знь ≥ м≥ж людей. ƒо недавнього часу можна було почути таку приказку: ≥деальна бельг≥йська родина Ч це чолов≥к фламандець ≥ дружина-валлонка (або навпаки), котр≥ разом виховують своњх д≥тей фламандською ≥ французькою мовами. ≤ в Ѕельг≥њ багато таких с≥мей. јле через пол≥тичну пол¤ризац≥ю громад њхнЇ становище останн≥м часом зм≥нилос¤ на г≥рше. Ќин≥ шлюби з Ђ≥нородц¤миї укладаютьс¤ р≥дко. Ћюдин≥, ¤ка виходить з≥ своЇњ громади, з кожним днем стаЇ дедал≥ важче стати своњм серед чужих, де вона почуваЇтьс¤ незатишно.
—ьогодн≥ особлив≥стю крањни Ї на¤вн≥сть у н≥й чотирьох мовних рег≥он≥в: франкомовного п≥вдн¤ (33% бельг≥йц≥в), флађмандђськомовноњ п≥вноч≥ (57%), н≥мецькомовного клаптика на сход≥ (близько 1%) ≥ двомовного рег≥ону столиц≥ Ѕрюссел¤ (близько 9%). якщо додати, що 10% бельг≥йц≥в Ї ем≥грантами з половини крањн св≥ту, то стаЇ ц≥лком виправданим те, що саме Ѕрюссель обрано столицею обТЇднаноњ ™вропи, а Ѕельг≥ю називають крањною компром≥с≥в.
Ќаша ≥мпров≥зована екскурс≥¤ зак≥нчуЇтьс¤ б≥л¤ буд≥вл≥ ™вропейського парламенту. Ќа жаль, щоб зайти до нењ, бракуЇ часу. Ќаш Ђг≥дї зам≥нюЇ в≥зит розпов≥ддю: Ђўоб не надавати перевагу великим державам, на роль столиц≥ ™вропи обрали Ѕрюссель. “ак тиха столиц¤ маленькоњ крањни стала серцем ™вропи. —юди потекли грођш≥ ≥ люди. —ьогодн≥ майђже третина брюссельц≥в Ч це ≥ноземц≥, що працюють в м≥жнародних орган≥зац≥¤х. ўороку прибуток Ѕельг≥њ в≥д того, що вона дала Ђпритулокї головним структурам ™вросоюзу, складаЇ майже 4,5 млрд. Ївро. ≤ за будь-¤коњ системи п≥драхунк≥в Ѕельг≥¤ входить у групу 10 Ч 15 найбагатших крањн св≥ту. ќснову добробуту складаЇ промислов≥сть, ¤ка продаЇ за кордони половину продукц≥њ: в≥д автомоб≥л≥в (щор≥чне виробництво понад 1 млн.) до д≥амант≥вї.
Ќа прощанн¤ —ерг≥й радить нам покуштувати знаменит≥ брюссельськ≥ вафл≥, а на подарунок друз¤м купити не менш знаменитий брюссельський шоколад. ≤ на Ђзакускуї розпов≥даЇ про м≥сцевий досв≥д, над ¤ким, можливо, сл≥д задуматис¤ в ”крањн≥.
Ѕельг≥йськ≥ с≥мТњ здавна були багатод≥тними. ≤ держава спри¤ла цьому у дуже ц≥кавий спос≥б. ўе й до цього часу кожен сьомий син у с≥мТњ за традиц≥Їю стаЇ хрещеником корол¤, ≥ його називають ≥менем правл¤чого монарха. ¬ 1993 роц≥ на похоронах корол¤ Ѕодуена в церкв≥ не вистачило м≥сц¤ дл¤ вс≥х корол≥вських хрещеник≥в, ≥ церемон≥ю, що проходила у Ѕрюссельському собор≥, довелос¤ транслювати на встановленому на головн≥й площ≥ екран≥. “ам з≥бралос¤ не менше н≥ж 600 сьомих за л≥ком син≥в, названих Ѕодуенами.  ожна сьома донька теж стаЇ хрещеницею королеви. ќднак, хоч ¤к дивно, таких випадк≥в у Ѕельг≥њ набагато менше.

ѕерсонал ѕлюс, є 24, 24-30 червн¤ 2008
√азета по-украњнськи, 15 с≥чн¤ 2008