ћи Ц в компТютер≥?..

ёл≥¤  ќ—»Ќ—№ ј, ќлег  –” 

ѕоходженн¤ нашого св≥ту Ц одна з найзагадков≥ших таЇмниць. Ѕув св≥т завжди чи в≥н виник? якщо виник, то Ц сам, раптом, з н≥чого, чи  имось створений?
«вичайно, теор≥й на цю тему не бракуЇ. Ѕог! ќсь перша г≥потеза, ¤ку сформулювали люди ще тод≥, коли т≥льки-но стали людьми. —учасн≥ вчен≥ й ф≥лософи, ¤к≥ не схильн≥ промовл¤ти слово УЅогФ, в≥ддають перевагу терм≥ну У осм≥чний розумФ ≥ над≥л¤ють той розум р≥зними властивост¤ми, залежно в≥д уподобань досл≥дник≥в.
ј нещодавно в украњнському часопис≥ У‘≥лософськ≥ обр≥њФ зТ¤вились публ≥кац≥њ кињвських вчених ёр≥¤ Ўинкарюка ≥ ћиколи ѕроценка, ¤к≥ довод¤ть, спираючись на ф≥зичн≥ й космолог≥чн≥ аргументи, що наш св≥т Ї ... моделлю в  омпТютер≥.
ћи попросили ћиколу јнатол≥йовича ≥ ёр≥¤ ћиколайовича розпов≥сти про њхню Узнах≥дкуФ б≥льш попул¤рно, дл¤ широкого кола читач≥в.

ё.ћ.: ” наш≥й розмов≥ ми користуватимемось звичними дл¤ сучасноњ людини словами УкомпТютерФ, УпрограмаФ, Уком≥рка памТ¤т≥Ф тощо. ќднак оперуЇмо цими виразами лише через брак терм≥нолог≥њ, ¤кою можна було б описати те, що ми називаЇмо √осподн≥м  омпТютером. ћожливо, в≥дпов≥дн≥ терм≥ни будуть згодом вироблен≥. ¬т≥м, нав≥ть ц≥ слова досить влучно описують реальну, ¤к на наш погл¤д, ситуац≥ю.
ћ.ј.: “ака аналог≥¤ дозвол¤Ї по¤снити нашу ≥дею наочно ≥ просто. јдже сьогодн≥ кожен, спостер≥гаючи за компТютерними створ≥нн¤ми у вигл¤д≥ людей чи тварин, може зрозум≥ти, що ми маЇмо на уваз≥.

Ц јле ж т≥ ≥стоти ≥снують лише у компТютер≥. ¬они несправжн≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д нас...

ё.ћ.: “ак, але УкомпТютерн≥ чолов≥чкиФ обминають перешкоди Ц ¤кщо це запрограмовано, УбачатьФ один одного ≥ реагують в≥дпов≥дно до програми. якщо над≥лити њх розумом, то вони сприйматимуть один одного й довк≥лл¤ (теж запрограмоване) ¤к ц≥лком реальне, матер≥альне. ’оча з нашоњ, зовн≥шньоњ, точки зору Ц то лише ≥мпульси у компТютер≥.  ≥лька рок≥в тому ¤ написав науково-фантастичне опов≥данн¤, в ¤кому йдетьс¤ про те, ¤к псих≥ка одного з персонаж≥в була переселена у св≥т, створений всередин≥ компТютера... ≤де¤ ц¤ не зовс≥м нова. ўе 1964 року польський письменник-фантаст ≥ ф≥лософ —тан≥слав Ћем висловив припущенн¤, що в майбутньому людство спроможетьс¤ створити такий компТютер, у ¤кому змоделюЇ всесв≥т, житт¤, розум ≥ цив≥л≥зац≥ю. ј нин≥ ц¤ ≥де¤ близька до реал≥зац≥њ: наприклад, у —Ўј, ‘–Ќ уже змодельовано розвиток св≥ту в≥д елементарних частинок до з≥рок другого покол≥нн¤ (такою з≥ркою Ї, зокрема, наше —онце). ћи ж говоримо: не ми змоделюЇмо (хоча ≥ це зд≥йснитьс¤), а нас змодельовано.
ћ.ј.: ” 1999 роц≥ ¤ опубл≥кував у журнал≥ УЌаука-‘антастикаФ статтю У„ому наш св≥т саме такий?Ф, де намагавс¤ обірунтувати ≥дею, про ¤ку йдетьс¤. “а статт¤ була першою моЇю публ≥кац≥Їю на тему компТютерного походженн¤ нашого св≥ту ≥, ц≥лком можливо, могла б стати й останньою, ¤кби њњ не прочитав ёр≥й ћиколайович. ј прочитавши, негайно вдавс¤ до критики. ѕередовс≥м, в≥н слушно зауважив, що припущенн¤ про початок св≥ту у вигл¤д≥ точки не даЇ можливост≥ по¤снити подальший переб≥г под≥й...
ё.ћ.: я ж запропонував у¤вити св≥т ¤к кл≥тинний автомат Ц тод≥ в≥дкриваЇтьс¤ шл¤х до його моделюванн¤. “ут необх≥дно по¤снити, що це таке. ≤дею кл≥тинного автомату, незалежно один в≥д одного, наприк≥нц≥ 1940-х рок≥в висунули ƒж. фон Ќейман ≥  . ÷усе. —уть такого автоматичного пристрою (чи, точн≥ше, автоматично д≥ючоњ програми) пол¤гаЇ в тому, що одна комб≥нац≥¤ кл≥тинок породжуЇ ≥нш≥ комб≥нац≥њ, ≥ сама вона зазнаЇ перетворень, передбачених програмою. ” спрощен≥й ≥гров≥й форм≥ це може бути щось на кшталт прогресуючого орнаменту, що саморозвиваЇтьс¤. ћожна, наприклад, зробити цей орнамент таким, щоб в≥н ходив хвил¤ми, ¤к на мор≥. ј можна запрограмувати, скаж≥мо, зображенн¤ л≥така, ¤ке породить нове таке ж зображенн¤ Ц ≥ так дал≥. ” складн≥й форм≥ кл≥тинного автомату можна створити ц≥лий всесв≥т.

Ц ≤ ¤к ≥де¤ кл≥тинного автомату вплинула на ваш≥ наступн≥ розробки?

ћ.ј.: «адаючи початков≥ умови, тобто, розм≥щенн¤ кл≥тинок автомата ≥ правила перетворень (крок за кроком) ц≥Їњ системи кл≥тинок, можна змоделювати в компТютер≥ всю наступну долю такоњ структури, чого не можна зробити, скаж≥мо, ¤кщо св≥т у початковий момент був точкою. “обто, очевидно, що св≥т у Умомент номер нульФ Ц початковий Ц був не точковим, а вже заданим певною к≥льк≥стю ком≥рок, ¤к≥ нагадували щось на кшталт кл≥тинного автомату, запрограмованого на розвиток за певними правилами перетворенн¤.

Ц як≥ аргументи п≥дтверджують вашу г≥потезу?

ё.ћ.: ѓх Ц с≥м. ѕерший Ц прост≥р, час ≥ рух перервн≥ (тобто квантов≥, порц≥йн≥), другий Ц матер≥¤, прост≥р, час ≥ рух мають меж≥ под≥льност≥, трет≥й Ц не ≥снуЇ неск≥нченноњ швидкост≥, четвертий Ц серед ск≥нчених швидкостей ≥снуЇ найб≥льша (б≥льшоњ просто не ≥снуЇ), пТ¤тий Ц св≥т ск≥нчений, шостий Ц св≥т безмежний, сьомий Ц св≥т стац≥онарний. як бачимо, чотири з них стосуютьс¤ п≥двалин св≥тобудови, а три мають космолог≥чний характер.
Ќе будемо вдаватис¤ до складних наукових по¤снень та обчислень. ћи њх детально виклали у своњх наукових статт¤х. ¬≥зьм≥мо простий приклад. ќсь Ц компТютер. ” ньому Ї окрем≥ ком≥рки памТ¤т≥, тому в≥н працюЇ потактово. ≤, оск≥льки в ньому все под≥льно, кожна д≥¤ маЇ початок ≥ к≥нець, отже, неможливо змоделювати неперервн≥сть.
“е ж саме маЇмо у нашому ¬сесв≥т≥. ≤де¤ атом≥зму висловлювалас¤ ще древньо≥нд≥йськими ф≥лософами. јле ™вропа вважаЇ родоначальниками атом≥зму Ћевк≥ппа ≥ його учн¤ ƒемокр≥та. ј 1899 року н≥мецький ф≥зик ћ.ѕланк вирахував величину найменшоњ в≥дстан≥ (меншоњ не може бути) Ц це (в сантиметрах) приблизно одиниц¤, под≥лена на дес¤ть у тридц¤ть третьому ступен≥. Ќаск≥льки мала ц¤ величина, св≥дчить хоча б такий п≥драхунок: ¤кщо намалювати на папер≥ крапку, а пот≥м зменшити ¬сесв≥т до розм≥ру ц≥Їњ крапки, а њњ, в≥дпов≥дно, УстиснутиФ у ст≥льки ж раз≥в, то ц¤ крапка буде ще все ж таки вдес¤теро б≥льшою за планк≥вську довжину. ћ.ѕланк вирахував також найменший можливий час: це (в секундах) приблизно одиниц¤, под≥лена на дес¤ть у ступен≥ сорок чотири.

Ц ÷≥каво, ¤ким чином ц≥ факти ллють воду на млин вашоњ ≥дењ про св≥т ¤к модель у  омпТютер≥?

ћ.ј.: якби наш св≥т ≥снував сам по соб≥, тобто, був би, ¤к говорив Ѕ.—п≥ноза, causa sui (Упричина самого себеФ), то цей св≥т м≥г би бути однаковою м≥рою ¤к перервним, так ≥ неперервним. ј в компТютер≥ можна змоделювати лише перервний св≥т. —аме таким, очевидно, ≥ Ї наш св≥т. ѕланк≥вськ≥ величини Ц саме т≥ меж≥ под≥льност≥.

Ц ¬и спод≥ваЇтесь, що ц≥ аргументи отримають експериментальне п≥дтвердженн¤, коли буде дос¤гнута межа под≥льност≥?

ћ.ј.: ÷¤ межа н≥коли не буде дос¤гнута, оск≥льки, ¤к в≥домо з експериментальноњ ф≥зики високих енерг≥й, кожен новий крок всередину матер≥њ потребуЇ все б≥льш зростаючоњ Ц нав≥ть катастроф≥чно зростаючоњ Ц енерг≥њ, ¤ку, в таких к≥лькост¤х, просто немаЇ зв≥дки д≥стати.

Ц якщо у св≥т≥ щось рухаЇтьс¤, то рано чи п≥зно воно дос¤гне меж≥ створеного в компТютер≥ св≥ту. ўо тод≥? ƒиво зникненн¤ матер≥њ?

ћ.ј.: “ут виникаЇ питанн¤ про обмежен≥сть можливостей компТютера, з одного боку, ≥ про межу св≥ту Ц з ≥ншого. ” 1917 роц≥ ј.≈йнштейн побудував модель ск≥нченого, але необмеженого св≥ту: дл¤ цього довелось прост≥р УвикривитиФ, тобто, визнати, що наш прост≥р не евкл≥довий. ќднак н≥¤кими спостереженн¤ми чи експериментами неевкл≥дн≥сть простору не ви¤влена. ј зг≥дно з нашими припущенн¤ми, евкл≥дн≥сть чи неевкл≥дн≥сть простору однаково сум≥сна з моделлю: ми припускаЇмо, що при кожному такт≥ роботи модел≥ св≥ту на його перифер≥њ створюЇтьс¤ додатковий шар ком≥рок простору. «а такого припущенн¤ св≥т ск≥нчений, але необмежений (не маЇ меж≥) ≥ н≥що не може вийти з нього ≥ зникнути, бо св≥т УростеФ. ” 1929-1931 роках американський астроном ≈дв≥н ’аббл встановив, що галактики розб≥гаютьс¤, тобто, св≥т розширюЇтьс¤.

Ц ¬игл¤даЇ так, що ваша г≥потеза дуже сильно Уконфл≥ктуЇФ з атењзмом ≥ б≥льше Уп≥д≥граЇФ на п≥дтримку рел≥г≥йних догмат≥в.

ё.ћ.: ¬се залежить в≥д того, з ¤кого боку дивитись на св≥т. ¬≥домо, що в≥д самого початку в ф≥лософ≥њ протисто¤ли дв≥ л≥н≥њ: ≥деал≥зм та матер≥ал≥зм. Ќаша теор≥¤ все розставл¤Ї на своњ м≥сц¤. «г≥дно з нею, дл¤ нас, людей, все Ї матер≥альним, оск≥льки ми перебуваЇмо всередин≥ системи. “ут ми стов≥дсотково УголосуЇмоФ за ф≥зичний атом≥зм ƒемокр≥та, тобто, за матер≥ал≥зм. ј дл¤ “ворц¤ Ц ми всього лише т≥н≥ ≥дей (програмних обТЇкт≥в), адже ¬≥н перебуваЇ поза системою. “ут ми ц≥лковито згодн≥ з математичним атом≥змом ѕлатона, ¤кий обстоюЇ ≥деал≥зм. «а тих час≥в компТютер≥в не ≥снувало, ≥ ѕлатону було важко висловити свою думку так, ¤к зараз висловлюЇмо њњ ми. јле в≥н говорив: Уреч≥ Ї т≥н¤ми ≥дейФ.

Ц ÷≥каво, а ¤к ви ставитесь до рел≥г≥йних в≥рувань?

ћ.ј.: ¬и маЇте на уваз≥ - Убити чи не бити поклониФ “ому, ’то «апрограмував  омпТютер? якщо не помил¤юс¤, саме одному з теоретик≥в католицькоњ церкви, блаженному јвгустину, належить твердженн¤, що Ѕог обираЇ до раю чи пекла за принципами, ¤к≥ нам не в≥дом≥.
ё.ћ.: ÷ей ф≥лософ вир≥зн¤вс¤ не лише глибиною думки, але й дотепн≥стю.  оли його одного разу Їхидно запитали, що робив Ѕог весь той час, коли св≥т ще не було створено, јвгустин не став погрожувати небесними карами тому, хто задав таке каверзне питанн¤, а спок≥йно в≥дпов≥в: створюючи св≥т, Ѕог створив ≥ час. ƒати таку в≥дпов≥дь јвгустин був готовий, тому що йому належить глибока розробка питанн¤ про час.

Ц јле ¤кщо Ѕог створив час, то, в≥дпов≥дно, ¬≥н може час ≥ знищити? –азом з≥ св≥том. “обто, в будь-¤кий момент “ворець може, умовно кажучи, Увимкнути св≥тлоФ, ≥ на цьому св≥т зак≥нчитьс¤?

ћ.ј.: “ак воно й буде. јдже або експеримент завершитьс¤ за власною лог≥кою, або ж вичерпаютьс¤ можливост≥  омпТютера. јле це буде не той Ук≥нець св≥туФ, ¤ким нас л¤кають. якщо зараз кожного планк≥вського моменту  омпТютер вираховуЇ новий стан св≥ту за даними, що стосуютьс¤ попереднього стану, то Ук≥нець св≥туФ означатиме лише те, що ¤кийсь момент стане останн≥м, а наступний за ним не буде вирахувано, в≥н просто не настане. —трашно стати св≥дками, учасниками чи жертвами ¤когось природного чи соц≥ального катакл≥зму. ј коли просто УвимикаютьФ Ц це нав≥ть швидше, н≥ж наркоз: одна планк≥вська мить Ї Ц а наступноњ немаЇ. ќт ≥ все...
ё.ћ.: ћожливо, поки ми ведемо нашу бес≥ду, в≥дбувалис¤ зупинки нашого св≥ту ≥ нов≥ вв≥мкненн¤, але ми цього пом≥тити не могли. «а цей час “ворець неодноразово записував все, образно кажучи, на дискету ≥ клав њњ на полицю. ¬есь той пром≥жок …ого часу наш св≥т був у нерухомому стан≥ Ц час у ньому, образно кажучи, сто¤в.

Ц „и можемо ми хоч щось д≥знатис¤ про ту УскринькуФ, в ¤к≥й сидимо?

ё.ћ.: ћожемо, але дуже не багато. ѕринаймн≥, не б≥льше, н≥ж ≥стоти, ¤ких сам≥ програмуЇмо у власному компТютер≥, змогли б сказати про наш компТютер. ћи, наприклад, можемо стверджувати, що тактова частота √осподнього  омпТютера не менша, н≥ж дес¤ть у сорок четвертому ступен≥ такт≥в за секунду. ќце ≥ все, або майже все. ћи не можемо зд≥йснити жодного експерименту над “им —в≥том, у ¤кому наш власний св≥т Ї лише моделлю. Ќе можемо також ув≥йти в “ой —в≥т, ¤к не може компТютерний персонаж з≥йти з екрану ≥ потрапити пом≥ж нас.

Ц ј хто ¬≥н Ц “ой, ’то запрограмував  омпТютер?

ћ.ј.: “ут Ї великий прост≥р дл¤ фантаз≥њ. „ому б, наприклад, не асп≥рант у “ому —в≥т≥, ¤кому доручили розробити програму св≥ту, а в≥н попрацював не зовс≥м сумл≥нно? “ому в нашому св≥т≥ ≥ те не гаразд, ≥ це можна було б краще зробити... ј нам доводитьс¤ в цьому св≥т≥ жити.

Ц ¬и стверджуЇте, що наш св≥т створили. ј у ньому виникли ми, ≥ ми починаЇмо науково розум≥ти, що св≥т, в ¤кому ≥снуЇмо, Ц створено... јле ¤кщо ми над цим замислюЇмось, отже, виходимо з-п≥д контролю?

ё.ћ.: —тан≥слав Ћем стверджував, що  онструктор запланував св≥т так, щоб ми не здогадались про його штучн≥сть. ћи проти цього заперечуЇмо, тому що не бачимо в такому обмеженн≥ доц≥льност≥. ≤, ¤кщо правильно розум≥Їмо “ворц¤ ¤к експериментатора, …ого метою Ї не втручанн¤ у переб≥г под≥й св≥ту, бо це порушило б чистоту експерименту, а просто спостереженн¤ Ц досл≥ди зг≥дно з програмою переб≥гу под≥й.
ћ.ј.: ÷≥лком можливо також, що ми Ц лише поб≥чний продукт розвитку св≥ту, ≥ нами н≥хто не переймаЇтьс¤. ≈ксперимент, скаж≥мо, поставлено заради ¤дерних процес≥в чи процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у м≥жгалактичному простор≥ тощо. ≤ ¤кщо ми й зТ¤вл¤Їмось подекуди на екран≥ в пол≥ зору “ворц¤, то ¬≥н просто не звертаЇ на нас уваги. ћожливо нав≥ть, що св≥т, у ¤кому виник розум, не передбачавс¤, бо розум може зм≥нити результати експерименту. ≤ ¤к т≥льки ¬≥н ви¤вить, що ми Ї (наприклад, за штучними перетворенн¤ми природи в косм≥чних масштабах, на ¤к≥ ми станемо здатними) Ц так ≥ Увимкне св≥тлоФ.
ё.ћ.: ћи взагал≥ не можемо бути впевнен≥ - перебуваЇмо п≥д контролем чи н≥. ќднак ¤кщо припустити, що нас контролюють УзгориФ, то можна обірунтувати багато ≥сторичних та рел≥г≥йних переказ≥в.
ћ.ј.: ј в мене тут ≥нша точка зору. я б≥льше схильний думати так, ¤к вважав Ќьютон: створивши св≥т, Ѕог б≥льше в нього не втручаЇтьс¤. —постер≥гаЇ соб≥, доки не отримаЇ потр≥бн≥ результати.

Ц ј що з приводу вашоњ теор≥њ говор¤ть представники церкви?

ё.ћ.: Ќаша теор≥¤ абсолютно не суперечить н≥ науц≥, н≥ рел≥г≥њ. ќск≥льки рел≥г≥йн≥ догмати найст≥йк≥ш≥, там важко щось зм≥нити. ’оча, коли вдуматись у нашу теор≥ю, то вона доводить ≥снуванн¤ Ѕога Ц ≥ робить це науково. ј тому ≥ св¤т≥ отц≥, ≥ лицар≥ науки повинн≥ б нас в≥тати. ўоправда, православна церква мало ц≥кавитьс¤ науковими п≥дходами в сфер≥ рел≥г≥њ. Ѕ≥льш прогресивна в цьому план≥ католицька церква, в ¤к≥й Ї ѕапська академ≥¤ наук, ≥ там розробл¤ютьс¤ також ≥ питанн¤ космолог≥њ. ћи ведемо листуванн¤ з науковими установами ¬атикану.

Ц ¬и говорили, що в Ќ≥меччин≥ вже змоделювали виникненн¤ з≥рок з елементарних частинок...

ћ.ј.: “ак. « хаосу елементарних частинок там, у модел≥, виникали з≥рки спочатку першого покол≥нн¤, пот≥м Ц другого, до ¤ких належить ≥ наше —онце. ўе крок Ц ≥ змоделюють утворенн¤ планет. ƒал≥ Ц житт¤. Ќаступним кроком стане створенн¤ розуму. ѕот≥м Ц цив≥л≥зац≥њ. “од≥ ≥ зд≥йснитьс¤ прогноз —тан≥слава Ћема.

Ц ¬ ¤кому напр¤м≥ ви будете розвивати свою теор≥ю?

ћ.ј.: ћи з ёр≥Їм ћиколаЇвичем плануЇмо, зд≥йснивши попередньо екскурс в ≥стор≥ю математичного й ф≥зичного атом≥зму й опубл≥кувавши результати цих досл≥джень, перейти до компТютерного моделюванн¤ першого кроку створенн¤ ¬сесв≥ту.

Ќаша дов≥дка.
ћикола ѕроценко - за осв≥тою л≥кар. ѕрацював псих≥атром, б≥ох≥м≥ком, г≥дроб≥ологом, генетиком, був сп≥вроб≥тником ≤нституту ф≥з≥олог≥њ рослин ≥ √оловноњ астроном≥чноњ обсерватор≥њ, ѕрезид≥њ јкадем≥њ наук ”–—–. јвтор науковоњ монограф≥њ (сп≥льно з професором √.ƒ.Ѕердишевим) про нуклењнов≥ кислоти, р¤ду статей природничо-наукового, ф≥лософського ≥ науково-попул¤рного спр¤муванн¤, прозових твор≥в ≥ поез≥й.
ёр≥й Ўинкарюк Ц ≥нженер, винах≥дник. —лужив у јфган≥стан≥. «ак≥нчив  ињвський ≥нженерно-буд≥вельний ≥нститут. јсп≥рант  Ќ”Ѕј. ћаЇ публ≥кац≥њ з ф≥лософ≥њ та природознавства. Ќа дозв≥лл≥ малюЇ ≥ пише художн≥ твори.