Селянин-філософ, аристократ села, вчений без диплома – так можна охарактеризувати Дмитра Білодіда з села Стрітівка, що на Київщині. Цей чоловік, не маючи університетської освіти, активно вивчає філософські глибини, особливо спадщину Григорія Сковороди. Крім того, Дмитро Білодід став лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди. Сьогодні він знову ділиться своїми філософськими роздумами.

Паразити суспільства

Невдовзі виповниться 290 років від дня народження Григорія Сковороди. На жаль, в духовному світі України він ще не посів належного місця, а спадщина Великого мислителя не стала основою для гуманітарної освіти. Часто вчення Г.Сковороди подають як архаїчне, а воно – суперсучасне. За часів Григорія Сковороди люди жили в гармонії з природою. Кожна людина, працюючи на землі і ведучи натуральне господарство, ставала господарем своєї душі. Нині часи змінилися. Більшість людей уже не займаються фізичною працею, а це призводить до «втрати душі». «Загублені душі», не знають міри, і стають «зажерливими новобранцями». Як відомо, в армії новобранець переймається насамперед думками про їжу і хвилює його тільки їдальня. Поступово в солдата цей комплекс зникає. А ось в урбанізованому суспільстві інакше. Природа вже не формує з людини господаря душі, педагогічна освіта ж не може замінити природу. Тож особистість зупиняється в розвитку свідомості і формується як зажерливий новобранець. Зажерливий новобранець – це невгамовані інстинкти. Перебуваючи на межі між царством тварин і людей, він так і не робить крок для переходу в царство людини. Г.Сковорода так казав: «При всій повазі до людини – це скотина». Часто в житті це респектабельна, забезпечена всім необхідним людина, яка, однак, аби задовольнити свої інстинкти, прагне дорватися до влади. Це паразит суспільства, який завдає державі великих збитків. По-звірячому хитрий, він намагається пролізти у політику. Маскується патріотизмом чи спасителем нації, багато обіцяє на виборах, але врешті нічого не робить для людей. У зажерливого новобранця, який прийшов до влади, завжди три кроки назустріч людям: прийшов, об’ївся, пішов. Така особа – глухий кут розвитку людини. З конвеєра життя така недосконала свідомість буде скинута в контейнер для бракованих виробів. Наша країна заражена (як картопля фітофторою) зажерливим новобранцем. Це і є відповідь на питання, чому Україну не беруть в Європу. Хто в себе на городі посадить картоплю, заражену фітофторою? На Заході від нашої «демократії» чуб дротом стає. Така хвороба суспільства може виморити народ і згубити державу. Нині економіка України побита дуплами. Це справа рук зажерливого новобранця. Слідом за ним завжди йде корупція. Високий рівень корупції свідчить: суспільство заражене зажерливим новобранцем. Причина і в тому, що суспільство має недостатній рівень самосвідомості. Держава – це інтегрована сутність своїх громадян. Влада – інтегрована особистість з людей, які при владі. На жаль, наша влада перебуває, за словами Г.Сковороди, «в брехні плоті», і їй складно проникнути в істину. Цю обмеженість наш філософ назвав «Пітьма єгипетська, люте незнання». Через це і стався великий розрив між технічною освітою і гуманітарною. Цей розрив порушив екологію душі і, як наслідок, завдав шкоди навколишньому середовищу. Порушена екологія душі – це зажерливий новобранець.

Політичні «комбайнери»

Знаєте чому розвалися Радянський Союз? Бо не знайшлося механіка державної машини, який би зробив їй профілактику і реконструкцію. Серед тодішніх політиків при владі (як і нині) були люди, які не зналися на державній машині. У Радянському Союзі ідеологія забороняла проникати в сутність речей, і тому до влади потрапляли політичні «комбайнери». Вони могли тільки жати. Ось і взявся такий «комбайнер» за профілактику державної машини. Але не знав, де в неї двигун, і пустив усю державу з горба, як це робилося з комбайнами під час освоєння цілини. Комбайни там працювали тільки один сезон, тому їх ніхто не ремонтував. Україна, як уламок колишнього СРСР, ще й досі занепадає з незапущеним двигуном економіки. Система західної демократії, яку в нас намагаються запровадити, не запустила двигун, бо заражена паразитом – зажерливим новобранцем. Світова криза – це збій у роботі західної моделі демократії. І найбільший збій стався в Україні. Ця модель не підходить Україні, бо немає відповідної самосвідомості суспільства. Наші проблеми ще й від того, що не закладено наріжний камінь підвалин державної доктрини. А звідки їй взятися, якщо ми власної філософії не маємо? Ми намагаємося зазирнути у чужі вікна, а власного уроку не засвоїли. Ми заблукали. «Хто сліпий, тому скрізь ніч», – говорив наш філософ.

Освіта без крил і вітрил

Звертаючись до нас, Григорій Сковорода каже: «І свинячу голову треба змусити думати». На перший погляд звучить грубо. Сковорода скупий на слово, але якщо сказав, то як зав’язав. Кожне слово Сковороди – це високий рівень концентрації інформації. Після часів Григорія Сковороди освіта розділилася на гуманітарну і технічну. Технічна освіта пішла вперед, а гуманітарна залишилася в кращому разі без змін. Недолік технічної освіти – вона бездуховна. Духовність повинна сформувати гуманітарна освіта. Однак, схоже, чим вищий технічний прогрес, тим нижчий гуманітарний. Якщо вдатися до порівняння, то наша гуманітарна освіта – це грамофон, а потрібні вже лазер і цифрові носії. На жаль, наш гуманітарно-педагогічний рівень не спроможний дати правильну відповідь на питання, що таке освіта? Давайте заглянемо в минуле. Ще 2,5 тисячі років тому великий мислитель Сократ сказав: «Пізнай себе» і «Я знаю, що я нічого не знаю». Жоден із цих постулатів людство ще не виконало. Тож можемо усвідомити масштаби нашої нікчемності. Сучасна гуманітарна освіта не дозволяє нам виміряти душу людини. Ми обмежені фізичним світом і трьома його координатами, а в фізичні координати душа людська не входить. Вона становить четвертий вимір – вектор духовності. Ось цією координатою відкривається душа людини. Ми обмежили освіту лише знаннями і не дали їй можливості сформувати людину. Тож нині педагогічна освіта фактично втратила вплив на молодь. Це від того, що наша наука не вийшла на четвертий вимір – рівень духовності. Духовного виховання немає, оскільки воно лежить у площині четвертого виміру. Наша гуманітарна наука – це спляча наука без крил і без вітрил. Людина – психологічна лабораторія світу. Педагог – коваль. Бог дав заготовку, а педагог повинен «кувати». Натомість він намагається, умовно кажучи, із сапи зробити лопату, а треба всього-на-всього підклепати і зробити сапу. Ми й зараз до кінця не знаємо – хто ж така людина і навіщо вона прийшла у цей світ. Промінь світла знань ще не торкнувся нашого чола. Ми так і не освоїли програму клітини живого світу – психогеном, а відкрили тільки генокод клітини. Наша освіта придатна лише для вивчення мертвого світу, а для вивчення живого світу її недостатньо. «Мудрість, на відміну від розуму, виражається через любов до всього сущого», – вчить нас Григорій Савович. Коли роблять проект будинку, його насамперед прив’язують до реперної точки. Для формування особистості реперною точкою є сутність людська. Без прив’язки до реперної точки будується тільки шалабан, бо це тимчасова споруда. Пристань нашої душі – сутність – нам не відома. Бо освіта нею не займається. Г.Сковорода зазначає: «Ти порох, ти ніщо. Вона в тобі краса – сутність». Людська душа – це частина сутності, яка ще не вся освоєна.

Між Чорнобилем і Фукусімою

У Новому заповіті є наказ апостола Павла: «Вивчайте глибини Господні. Досліджуйте глибини Господні». Цей наказ і нині не виконано. Чому? Відповідь знаходимо в Орігена: «Святе письмо пишеться трьома мовами: мовою фізичного тіла, мовою душевного тіла, мовою духовного тіла». Нині ми володіємо тільки мовою фізичного тіла. Ця мова не дає можливості проникнути в психогеном людини. Не прив’язавшись до сутності людської, педагог не знає, яку особистість він виховує. Г.Сковорода зазирнув у царство людини і, звертаючись до нас, уже три століття твердить: «Брехню плоті ви бачите, а не істину в ній. Пітьму терплять ваші очі, а на істину й дивитися не хочуть». Добре відомо, що завдання педагогічної освіти – сіяти «розумне», «добре», «вічне». Але ми загубили поле, де все те сіється, та й до кінця не тямимо, що ж воно – те «розумне», «добре» і «вічне». А це – сутність людська, яка є образ і подобіє Боже в людині. Ні релігія, ні гуманітарна освіта так і не знайшли її. Г.Сковорода говорить: «Людина є осередок світу». Щоб пізнати світ, треба пізнати людину. «Є три світи і дві натури. Одна видима, а друга невидима. Видима «від хвоста», невидима від «голови», – зазначає філософ. Сьогодні наша освіта «від хвоста». Вона не бачить невидиму натуру. Видима натура – фізичний світ – займає тільки 4% матерії. Невидима натура охоплює 96% матерії. Сковорода говорить: «Видима натура твар, а невидима Бог». Світ – віялочка в руках Бога. Не пізнавши невидимого світу, ми так і залишимося представниками тваринного царства. Людиною ще треба стати. Г.Сковорода проник у невидимий світ. Для цього він пройшов шлях у пізнанні від Плутарха до Орігена. Філософ говорить: «Людина, ходячи по землі, має поселення на небесах». Це поселення на небесах є Мікрокосмос. Наші почуття не сприймають його. Але там всі причини всесвіту, а у видимому світі – тільки наслідки. Освіта від «хвоста» гонить брак і назва йому – «людський фактор». «Людський фактор» руйнує екосистему проживання. 80% техногенних катастроф трапляються з вини «людського фактора». Крім того, людський фактор впливає і на природні катастрофи, оскільки порушує співвідношення стихій, чим викликає руйнівні катаклізми. «Людський фактор» знищує середовище проживання людини. І все частіше постає питання: бути чи не бути життю на Землі? Сучасний рівень цивілізації зайшов у глухий кут, забуксував між Чорнобилем і Фукусімою. Тільки з висоти сутності можна оцінити особистість, виявити недоліки педагогічної освіти і отримати перемогу над «людським фактором».

* * *

Був би радий познайомитися з однодумцями і поділитися своїми знаннями, моя адреса: 09212, Київська область, Кагарлицький район, село Стрітівка, вул. Кошового, 11.

Записав Олег КРУК

Познакомься с народом